З кожним роком це поняття стає все менш реальним. Цікаво коли воно перестане існувати для мене взагалі? Якщо взяти нецілий десяток років то зі свого піку воно вже по дорозі на захід. По нескладним підрахункам залишилось не довго чекати поки я стану занудою, буду нити яке це життя лайно і таке інше. А так не хочеться... Хочу бути щасливою

Ненавиджу нещасливих людей. Вони все псують своїм жалюгідним виглядом. Як це не банально, але "нікого не гребе чуже горе"-своїх проблем по горло. І "Проблемы индейцев.." так і залишаються їхніми проблемами. Якшо людина не може зробити щасливою себе то іншим щастя теж не дасть. Напевно їх треба уникати. Злі вони.
Обожнюю щасливих! Це такий океан позитиву... Коли бачу щасливу людину одразу сама хочу бути такою. Хочу щоб все було так як у них (тільки так як у мене- у кожного своє щастя).
Люблю незаклопотаних. Це щастя бути таким, бо з ними поспішаєш жити.
Щастя бути простим. З ними комфортно;
Щастя бути добрим. З ними спокійно.
Щастя бути життєрадісним. З ними насолоджуєшся сповна.
Щастя бути поруч. І бути вчасно.
Щастя бути різним. Все потребує рівноваги і безглуздо заперечувати необхідність добра і зла, і ше всяких там протилежностей. Не різних речей,а протилежних. Тих, які існують завдяки один одному. Треба бути веселим і ні; здоровим і не дуже; добрим і поганим; гарячим і холодним; пристрастним і байдужим...
Щастя - це коли Ти можеш вибирати яким бути сьогодні.
Щастя бути спонтанним, воно не терпить роздумів. На мить задумався і його вже нема,воно в наступній миті. Хочу бути миттю. Наступна буде інакша-хочу бути і нею.
Тільки за щастям не треба поспішати.
Щастя бути щасливим Вчасно

Трішки про Щастя

Сьогодні згадала про свої писульки, які прийшлось згадувати усно, бо писемно вони канули на старому АШДІДІ нашого кафедрального форуму, який зараз не функціонує. Згадала цю річ і побачила людину для якої це було написано. Якось дивно, бо все забулось, залишились тільки шрами,які обростають волосками часу. Та все таки не обмину цю річ, адже це було від серця.
...

„Що подарувати?”

Кожного року задумуюсь над цим. Були подарунки безглузді, були і не дуже, були і від душі, власноручні. Були різні та достойних не було.

„Що ж тобі подарувати?”
Може хочеш вічного щастя? Будем посміхатись один-одному вранці і перед сном.

А як на рахунок вічного літа? Ні, переїздити нікуди не потрібно. Буду зігрівати теплом долонь.

Хочеш зірку з неба? Знаю – безглуздо, популістично і нереально. Але ми можемо запалити її разом, можемо її створити. Одну, двох, трьох... скільки ти б хотів?

Хочеш подарую тобі весь світ? Знаю – у мене нема скільки грошей і де подіти всіх людей? Але для мене весь світ в твоїх очах, шукай його у моїх – Він вже там.

Може приємних утіх? І я цього хочу. Я старатимусь!!!

Достатку? Ні, це не подарунок, скоріше необхідність. Проїхали.

Хочеш моє серце? Та воно і так належить тільки тобі.

Ну ось здається і визначилась. Сподіваюсь тобі сподобається. Все від душі – просто прийми це.

Десь, колись...