З кожним роком це поняття стає все менш реальним. Цікаво коли воно перестане існувати для мене взагалі? Якщо взяти нецілий десяток років то зі свого піку воно вже по дорозі на захід. По нескладним підрахункам залишилось не довго чекати поки я стану занудою, буду нити яке це життя лайно і таке інше. А так не хочеться... Хочу бути щасливою

Ненавиджу нещасливих людей. Вони все псують своїм жалюгідним виглядом. Як це не банально, але "нікого не гребе чуже горе"-своїх проблем по горло. І "Проблемы индейцев.." так і залишаються їхніми проблемами. Якшо людина не може зробити щасливою себе то іншим щастя теж не дасть. Напевно їх треба уникати. Злі вони.
Обожнюю щасливих! Це такий океан позитиву... Коли бачу щасливу людину одразу сама хочу бути такою. Хочу щоб все було так як у них (тільки так як у мене- у кожного своє щастя).
Люблю незаклопотаних. Це щастя бути таким, бо з ними поспішаєш жити.
Щастя бути простим. З ними комфортно;
Щастя бути добрим. З ними спокійно.
Щастя бути життєрадісним. З ними насолоджуєшся сповна.
Щастя бути поруч. І бути вчасно.
Щастя бути різним. Все потребує рівноваги і безглуздо заперечувати необхідність добра і зла, і ше всяких там протилежностей. Не різних речей,а протилежних. Тих, які існують завдяки один одному. Треба бути веселим і ні; здоровим і не дуже; добрим і поганим; гарячим і холодним; пристрастним і байдужим...
Щастя - це коли Ти можеш вибирати яким бути сьогодні.
Щастя бути спонтанним, воно не терпить роздумів. На мить задумався і його вже нема,воно в наступній миті. Хочу бути миттю. Наступна буде інакша-хочу бути і нею.
Тільки за щастям не треба поспішати.
Щастя бути щасливим Вчасно

Трішки про Щастя

Сьогодні згадала про свої писульки, які прийшлось згадувати усно, бо писемно вони канули на старому АШДІДІ нашого кафедрального форуму, який зараз не функціонує. Згадала цю річ і побачила людину для якої це було написано. Якось дивно, бо все забулось, залишились тільки шрами,які обростають волосками часу. Та все таки не обмину цю річ, адже це було від серця.
...

„Що подарувати?”

Кожного року задумуюсь над цим. Були подарунки безглузді, були і не дуже, були і від душі, власноручні. Були різні та достойних не було.

„Що ж тобі подарувати?”
Може хочеш вічного щастя? Будем посміхатись один-одному вранці і перед сном.

А як на рахунок вічного літа? Ні, переїздити нікуди не потрібно. Буду зігрівати теплом долонь.

Хочеш зірку з неба? Знаю – безглуздо, популістично і нереально. Але ми можемо запалити її разом, можемо її створити. Одну, двох, трьох... скільки ти б хотів?

Хочеш подарую тобі весь світ? Знаю – у мене нема скільки грошей і де подіти всіх людей? Але для мене весь світ в твоїх очах, шукай його у моїх – Він вже там.

Може приємних утіх? І я цього хочу. Я старатимусь!!!

Достатку? Ні, це не подарунок, скоріше необхідність. Проїхали.

Хочеш моє серце? Та воно і так належить тільки тобі.

Ну ось здається і визначилась. Сподіваюсь тобі сподобається. Все від душі – просто прийми це.

Десь, колись...

Напередодні Великодня "созрел" тост :)
Хтось вірить в ангелів? Ну в цих, шо з крилами, між хмарами і т.д. ?
Я не вірю. Зараз поясню чому.

Наприклад, хто такий ангел-охоронець? Той хто каже "Туди не йди, того не роби" - підказує короче. Цього чувака можна сперти на банальну інтуіцію, а от як бути з такими порадами :
"Сьогодні не йдемо туди, там якийсь сейшн і повно п"яні. Ходімо краще на фільм"
"Купувати тут як мінімум нерозумно. І речі не дуже , і ціни зашибезні. От я знаю місце..."
"Знаєш це не моє діло, але ця людина не варта твоєї уваги"
"Та ти дурепа і хамло, і взагалі не говори до мене!"
"Я б на твоєму місці вчинив інакше"
"Не кіпішуй, це ж не кінець світу. Я тут прикол новий знаю ;) ..."

Це явно не інтуіція і не ангел-охоронець. Це мої батьки, друзі, колеги і т.д. Ці люди не підказують, а спонукають до роздумів.

Я не вірю в ангелів, їх вигадали люди, які не бачили їх навколо.

Я не вірю в ангелів, я вірю в тих людей які поруч чи на відстані допомогли, порадили, навчили, розвеселили і навіть засмутили - це теж урок який слід пройти і не ставати на ці ж граблі.

Я не вірю в ангелів, я вірю в своїх вчителів, які навчили дружити, любити, ненавидіти, прощати. Я вірю в цей досвід, за нього я їм вдячна.

Я не вірю в ангелів, та я вірю в людей які заставляють задуматись "Може вони всетаки існують, ці ангели"?

Я не вірю в ангелів. Я вірю в запах квітучої вишні, яка нагадує ніжні моменти.

Я не вірю в ангелів. Я вірю у весну, яка приносить дурнуваті гульки і романтичні почуття.

Я не вірю в ангелів. Я вірю в музику, що нагадує дорогу людину. І в слова пісні від якої "мурашки" по тілу.

Я не вірю в ангелів з крилами, які сидять на хмарах і звісивши ноги тилімбають ними.

Але я вірю в тих "ангелів" і "бісиків" , які навколо мене. І хай вони далеко не святі, кожен зі своїми "мухами", але блін!!! які ж вони різні! які ж вони класні!

І хай Вам грець, Амігоси, та я у Вас Вірю ;)

Тост!

Не життя, а суцільне свято! Знову бьоздік і знову шукаю подарунок! Треба шось оригінальне, найкраще, від душі!
А від душі це як? Напевне так: купувати не за гроші, така валюта не котується, а за душу. Єдина валюта і єдина "купюра" номіналом "все життя", якою скористатись можна тільки раз. Така от ціна за НАЙКРАЩИЙ подарунок.
Лади, а до кого звертатись? Значить так : питаєшся в себе чи згоден?
- Душа, ти згодна продатись, попрощатись і покинути мене?
-Навіщо?
- Шо за дурні питання? Шо? Подумати? Нема про шо думати - все вирішено! Ця людина варта НАЙКРАЩОГО подарунка!
Де купувати? Де-де? в "пеклі"? Це шо новий магазин? Ну й назви повидумують ці бісові бізнесмени. Зрештою не в назві щастя, кажіть адресу. Так, записала,вже мчусь туди!
Ну ось я тут. Мерзенний квартал,брр! шукаю магазин, шось гарно світиться за рогом. Привітна обстановка, чудовий персонал, обслуговування на високому рівні.
-Доброго дня, бажаєте НАЙКРАЩИЙ подарунок? Ось вам голочка, капніть нам трошки крові на ось цей сенсор.
- Навіщо?
-Ну, знаєте, стараємось не відставати від сучасних технологій. Власноручний підпис, це я Вам скажу, атавізм минулого. Червона капелька впала на білу поверхню і прийняла форму слова.
-Що це значить?
-Це Ваше почуття до НАЙКРАЩОЇ людини, з яким ти прокидаєшся і засинаєш.
- ... кагебісти довбані, нічого не приховаєш.
-Еей, дамочко, фільтруйте мову! Ми ще й думки читаємо!
-кгм...перепрошую, мовчу і не думаю.
-Ну от, з умовами договору Ви ознайомились, все просто: товар-гроші.
- Чудово, він мій!
-... так, він Ваш...
Клас! ось він, подарунок, уже в мене в руках, тримаю і мчусь назад.
-Це тобі, тримай! вітаю зі святом!
-Спасибі, мила штучка. Та в мене є подібна. Але всеодно дякую.
-... як подібна? це НАЙКРАЩА на світі!
- так але в цієї, шо я маю є маленька перевага - вона має функцію якої нема в твоєму подарнку.
- ха, так це ж можна і треба додати самому! в тебе ж дешева підробка!
-зато є ця функція.
-так як же так? я ж від душі! за душу...
-люба, тебе ніхто не просив цього робити. Можливо колись я його і прийму, а зараз насолоджуватимусь цим. Розчарована повертаюсь в магазин.
- Заберіть це і поверніть "гроші" ! це не НАЙКРАЩИЙ подарунок!
- дорогенька, все законно! сама погодилась. "Грошей" вже нема.
- але подарунок має брак!
- ні, ти його просто подарувала не тій людині.
...хочу кричати! стискаю руку в кулак, стараюсь заспокоїтись.
-тоді я подарую його іншій!
- пізно! Подарунок тільки один і дарується один раз і одній людині. Це персональний подарунок.
- Ясне діло шо персональний - от бовкнула і не подумала. Що ж мені тепер робити без "грошей", без душі. Без неї я не куплю найкращого подарунка для людини, яка його цінуватиме!
- на те він найкращий, що так дорого вартує, а те, шо ти помилилась з "адресатом" вже не наш клопіт.
- шо ж мені з ним робити? навіщо він мені, якшо його нікому не подарувати і не обміняти?
-тримай як згадку про те шо такими "грошима" так не розпоряджаються. А якшо і так, то не жаліють. Все, ти БАНКРОТ! В цьому житті ти банкрот
- а є надія шо я колись поверну собі "гроші"? може звернутись в спілку прав споживачів?
- спробуй, все можливо... на все свій час. Тепер вали звідси - у нас повно клієнтів! ...Доброго дня, бажаєте найкращий подарунок? Ось "розпишіться" будь ласка... так, він Ваш...
-Та горіть Ви всі в пеклі, з вашим сервісом! Бісова кантора! Грюкнула дверима і вийшла на вулицю.
В середині пусто, там, де була душа, мокре місце, яке заповнив смуток і розчарування: "Як же так? Як я могла помилитись". Важко коли розчаровуєшся в НАЙКРАЩІЙ людині на світі. Закінчилась вулиця і я повернулась до рідного, знайомого міста. Ха-ха! Як тут всім весело! Ну не всім - всім, крім таких як я - бездушних та розчарованих.Важко веселитись коли всередині пусто, а в голові тільки одне : "ти його просто подарувала не тій людині". Я не вірю в це, але весь час про це думаю. Щось скобоче мені лице і якесь вологе відчуття на щоці.
-котику, це ти, чого будиш мене так рано? знову голодний?
-Муррр...
-напевно це по котячому "так".
Сон, не сон! ХЗ. Здається наснилось. Та ну до біса так перейматись через подарунки. Куплю пляшечку Мартіні, яку ми там же на святі і розіп"ємо. Кажете тупо? А мені байдуже! Краще буду корислива скотина ніж благородний відданий бомж. Хіба ж я не права? :) ...чи таки неправа?

Happy бьоздік!