Друзі. Хто вони для нас?

У когось їх багато, в когось зовсім нема. Хтось з ними бачиться по святах, а інші не уявляють без них і дня. Друзі: хто вони для нас?

Вчора провела чудовий вечір з подругами (ніч на Андрія і все таке), багато сміху, просто позитиву і ... на час забула про свої негаразди. Чудово напевно мати тих людей з якими можеш забути про все, але чи варто? Я по на турі більше одинак і рідко з ким ділюся таємницями, проблемами. Все в собі. Важкувато, проте так звикла. Але "вчора" трошки перевернуло моє уявлення про дружбу.

Ну от хто для нас друзі: люди з якими весело, які тебе розуміють, поділяють погляди, хоббі, музичні вподобання, можуть вислухати, допомогти, порадити? Напевне так і список можна продовжувати. Ми хочемо бути з ними коли нам сумно і весело, коли щось трапилось в житті, ділитись новинами, але чому? Ми просто не вміємо бути самі з собою. Легше бовкнути якусь дурню і розвеселити толпу ніж себе самого. Ну от для цікавості можна спробувати: "Гааа, дивись Наталя (вставити своє ім"я), яка ти патлата - в панки подалась?" Ну і як? ну так, не дуже. Тим не менше гарантую успіх цієї фрази серед невеликої компанії більше одного. Хтось посміхнувся, посміхнулась я, потім ше хтось - ланцюгова реакція. Так хто такі друзі? Каталізатори, що пришвидшують нашу реакцію на навколишній світ, наш гарний настрій? Легше переконати толпу в тому, що все класно і самому радіти. Ніж переконати в цьому себе власноруч. Компанія це скоріше "притулок" де завжди тепло і радісно. Але в притулках є тільки час до ранку. Потім знову на холодні вулиці свого впертого і самотнього Я. Кожного дня ми чекаємо ночі щоб знову повернутись до них і погрітись.

Отож, хто вони? Таки це наше рятівне коло, нажаль... Ми маємо зустрічатись, щоб ділитись радістю і примножувати її, а не зичити і створювати з нічого ілюзію щастя. Проте я вдячна їм, ДРУЗЯМ, за цей наркотик, який необхідний як повітря. Поки ми не навчимося бути з собою, радіти і сумувати з собою, ми ніколи не віддячимо їм за ті, хоч і примарні, але хвилини тепла.

Всетаки варто зайнятись благоустроєм своїх "вулиць", освітити їх ввечері, прикрасити вдень, провести опалення, полагодити з сусідами (тілом, мозком, серцем) увімкнути приємну музику і запросити Друзів? Впевнена , що варто Поділитись щастям, а не брати взайми ;)

Друзі. Хто вони для нас?